Rozovoje Ghetto – папулярны праект. Вы збіраеце поўныя залы, ганяеце па гастролях. Аўтографы, натоўпы прыхільнікаў. Раскажыце крыху, як усё пачалося і якім быў ваш шлях да славы.
Віка: Усё пачалося з майго захаплення нойзам. Я грала ў калектыве «Союз философов Дахау», з якім мы актыўна канцэртавалі па беларускіх клубах, пакуль нас не забаранілі ды абвінавацілі ў прапагандзе ўсялякіх кепскіх рэчаў. Быў такі час – зялёны, малады, хвацкі. З Ангелінай мы пазнаёміліся ва «УКантакце»: у яе нікнэйм – Станаўленне мас – як назва адной з песень маёй групы. Мяне гэта зацікавіла, мы сустрэліся, я даведалася, што ў яе ёсць праект Rozovoje Ghetto, прапанавала запісаць спліт – адтуль усё і пачалося.
«Гэта адразу стала ўсіх выбешваць, і тады мне падалося, што ўсё ідзе правільна»
Ангеліна: Rozovoje Ghetto я зрабіла ўсім насуперак, бо мне надакучылі музыкі з гітарамі. Адшукала ў сваім кампе праграму для напісання музыкі – я зусім не ўмею граць на інструментах – і пачала нешта рабіць. Гэта адразу стала ўсіх выбешваць, і тады мне падалося, што ўсё ідзе правільна.
Віка: Мне ў папярэдняй групе ўжо хапіла хаосу, тут не хацелася дужа шумець, эпатаваць, хацелася больш асэнсоўваць рэальнасць, падаваць яе ў даступным фармаце. Таму мы з Ангелінай пачалі займацца «Гета», ну, і займаемся ім да сёння.
Дзе вы пісалі новы альбом? Чаму менавіта касета?
Ангеліна: Касету мы пісалі ў гаражы. Касета – гэта модна. Усе любяць касеты. Часам мне падавалася, што някепска было б яшчэ запісацца і на CD, дыск можна завастрыць і выкарыстаць як зброю, а касету, здаецца, ніяк не выкарыстаеш.
Віка: Мы даўно хацелі выдаць альбом, існуем ужо 3 гады – і ўсяго два дыктафонавыя запісы «УКантакце». На першым баку стужкі можна пачуць нашыя праграмныя песні, а на другім – інтуітыўная стылёвая імправізацыя. Касета будзе называцца ДМ11, як назва дымавой шашкі.
«Касета будзе называцца ДМ11, як назва дымавой шашкі»
Віка: Падчас нашага выступу на мерапрыемстве «Хоровод Сирень» у гаражы-СТА нехта ўзарваў ДМ11, і людзі падумалі, што гараж гарыць. Усе пайшлі, а мы засталіся граць, задыхаліся, але гралі. Гэта быў сапраўдны страх смерці. Той, хто знаёмы з ДМ11, разумее, што дым вельмі атрутны, немагчыма доўга ў ім быць. Валіць страбаскоп, дыміна, народ у паніцы, намагаюцца ўратавацца з другога паверху. У той дзень я зразумела, што публіка – гэта абсалютна не важна.
Ангеліна: Таму касета называецца ДМ11. Як невялічкая занатоўка на нашую старасць. Адчыню пасля як-небудзь шафу, а там касета, прыгадаю пах, прыгадаю маладосць, паплачу і пасмяюся.
На радыё вас наўрад ці будуць круціць, хоць саўнд і цікавы. Ці ёсць у Беларусі нешта падобнае? Што паўплывала на вас і на ваш гук?
Віка: Наконт беларускай музыкі хачу сказаць, што толькі цяпер пачынаюцца нейкія зрухі. Нават з пляцоўкамі, дзе можна пайграць, з інтэрнэт-выданнямі, дзе можна пра сябе заявіць, – з гэтым складана. Напрыклад, існуе Experty.by – рэйтынг беларускіх выканаўцаў і альбомаў. Я неяк вырашыла паслухаць альбомы за 2015 год, кшталту актуальныя. Мне зрабілася сумна: так усё лакальна і нецікава. Мы граем музыку, якую першапачаткова называлі неапопам, метанойзам, цяпер прыдумалі больш ёмістую назву – гаражная готыка.
У Беларусі няма сінці-поп-сцэны. У той жа Расіі мільярд гуртоў, натоўпы музыкаў. Гэты рух цяпер называюць новаю рускаю хваляй, і нават мы туды ўпісваемся, хоць і ў Беларусі сядзім, і трохі крыўдна праз тое, што няма падобных групаў менавіта тут. Мы вымушаныя граць на нейкіх тэхна-вечарынах.
«Cёння падзел на левых і правых ужо не актуальны, хоць ён і працягваецца»
Ангеліна: Мы заўжды граем дзесьці не паводле фармату, і я ўжо змірылася з гэтым: мы папросту пагаджаемся на ўсё, каб хоць бы назапашваць нейкі скіл па выступах.
У сваіх перформансах вы выкарыстоўваеце свастыкі, крыжы і зорку Давіда разам. Чаму вы ўключаеце іх у свае выказванні?
Віка: Я люблю сімвалы. Лічу, што гэта моцная рэч, яны мелі нейкую сакральнасць у традыцыйным грамадстве, а цяпер яе губляюць. Нам падабаецца гуляць з імі, паказваць, што сёння падзел на левых і правых ужо не актуальны, хоць ён і працягваецца. Бо сучасныя глабальныя выклікі патрабуюць іншых падыходаў: няма сэнсу крычаць, што ты правы ці левы – гэта нічога не змяняе. Увогуле я за постгуманізм і этычную тэхнакратыю. Я супраць дуальнасці, бо трэба быць троху па той бок дабра і ліха і перасягнуць ужо катэгорыі «суб’ект-аб’ект».
Раскажыце, калі ласка, пра вашае НБП-шнае мінулае (НБП – Нацыянал-бальшавіцкая партыя –34mag) і пра Дугіна (былы ідэолаг партыі – 34mag). Думаю, важна гэта прагаварыць. Як на мяне, дык час за ўсё адказаць.
Віка: У 14–15 гадоў я захаплялася сібірскім панкам, Летавым, «Красными Звёздами», натуральна, усплыла НБП, дзе яны ўсе былі. Я знайшла рудыменты гэтай партыі ў Беларусі. Гэта былі нейкія дзіўныя людзі, якія працавалі на заводзе, збіраліся штотыдзень, нічога вострапалітычнага, радыкальнага не адбывалася, проста быў гурток паводле інтарэсаў, контркультурная тусовачка.
Калісьці даўно я брала ўдзел у канферэнцыі пад Масквою, якую ладзіў Дугін, нешта накшталт «Традыцыя супраць постмадэрну». Мы пасябравалі тады з традыцыяналістамі з Масквы і Кіева, усё было добра. Была нейкая глабальная мэта – пераадоленне лібералізму. Але пасля кіеўскіх падзеяў усё развалілася, Дугін ужо не меў рацыі. Для Беларусі еўразійскі шлях – усё ж такі гэта не тое. Пра Дугіна ў нас нават ёсць песня, якая выйдзе на касеце. У песні няма нічога злога, папросту адчай маленькага чалавека, які глядзіць на гэтае грамадства спектаклю, прапускаючы яго праз сябе.
Ці бачыце вы сябе на беларускай сцэне? Вось выдаяце тут альбом і адначасова шмат ездзіце на гастролі. Якія ў вас прыярытэты?
Віка: Я хацела б развіваць беларускую сцэну, цікавую, незалежную, бо, пазіраючы на суседнія краіны, бачыш, што ўсё нармалёва, людзі выступаюць, развіваюцца, ездзяць у турнэ. І, вядома, хацелася б, каб Ghetto развівалася ў беларускім кантэксце, хоць у нас песні і на рускай. Але я не разумею, чаму Ghetto, якое любяць у Расіі, Еўропе, Лондане, якое запрашаюць паўсюль выступаць, у Беларусі неяк не вельмі ўспрымаюць. Мы шчыра і з душой аддаемся працэсу – падрыхтоўцы, выступу, а прыходзіш і атрымліваеш гаўна. На нос гаўна, на лоб, на вусны. Гэта не зусім прыемна. Я думала, гэта праз нашую музыку, але не: паехалі выступаць за межы – там людзі слухаюць тэкст, апладзіруюць, яны не прыйшлі падрыгацца. Ім цікава.
Сачыць за навінамі групы можна тут:
Фота by Аліна Крушынская
Каково это, когда вчера ты в числе самых востребованных дизайнеров одежды в стране, а сегодня тобой интересуется МВД?
Мы падрыхтавалі папяровую мапу культурнай аорты Менска – вуліцы Кастрычніцкай. Унутры – анлайн-версія.
Першыя крокі падарожжа, дзіцячыя могілкі Беслана, начоўкі ў паліцэйскіх пастарунках.
«Браджэнне» як метафара 2020-га і ўдалая назва для серыі работ, напісаных ва ўмовах лакдаўну.
A story about (or no) cooperation between government representatives, NGOs and ordinary people that care.
A story about (or no) cooperation between government representatives, NGOs and ordinary people that care.
Javid Nabiyev speaks on arrests of gay people in Azerbaijan, explains the «fucking solidarity» term and the point of activism.
Joris Hanse, Dutch activist from the Doorbraak, speaks about the Netherlands not matching the stereotypes.
COMMENTS (21)
Я знайшла рудыменты гэтай партыі ў Беларусі. Гэта былі нейкія дзіўныя людзі, якія працавалі на заводзе, збіраліся штотыдзень, нічога вострапалітычнага, радыкальнага не адбывалася, проста быў гурток паводле інтарэсаў, контркультурная тусовачка. Вика и еще пару таких же недоэстетов, как раз и составляли в нбп ту самую группу по интересам. Пока остальных в отделениях от Минска до Москвы избивали огнетушителями менты, увольняли с работы, давали сроки и садили на сутки это пафосное создание приходило на собрания позакатывать глаза и поп..ть о великом. Что тогда, что сейчас я вижу только красивую обертку за которой скрывается пустота.
=) уху ты ж да
В принципе лучшей рецензией на творчество будут слова самой философини из гетто, посвященные "современному либерализму"
1) Демографический кризис;
2) Подрыв человеческих ценностей;
3) Распространение половых девиаций и перверсий;
4) Потеря целостной идентичности пола (физиологической, общественной, духовной);
5) Уничтожение первичных оснований человеческого существования;
6) Фундаментальный нигилизм и декаданс.
http://naviny.by/rubrics/auto/2013/03/24/ic_articles_410_181230/print/
Модерализм:
идеология новой цивилизации http://moderalism.narod.ru/Index.htm
исходя из комметов - нужно обязательно слушать
товарищи,не нравится - проходите мимо.
пишут 'пафос,херня'.
а вы слушали?
хотя бы 'запутался'.
не нравится философия,Дугин?
ну опустите эту строчку,остальной же текст, лично для меня, - суть и сущность нынешних людей/'не такой,как все'/готовых на все,ради того,чтобы выделиться.
зато у ребят хватает смелости показать что-то свое.
сначала создайте что-то,добейтесь того,чтобы где-нибудь опубликовали ваше интервью,а потом делите творчество на херню или годноту.
"сначала добейтесь/создайте/пусть опубликуют" - вредная очень мысль, не пишите так больше никогда. девиз "ну я делаю хоть что-то" наполнил мир хуевой музыкой и посредственными музыкантами. лучше вообще не хера не делать с удовольствием, чем делать говно. хватило смелости показать что-то свое? ой ладн, куча мала это, а не свое. да и кому это "свое" интересно, самовыражение это подросткове? пусть маме своей включают.
Полностью согласен с вами, что хайп вокруг таких групп, только вредит зарождающейся белорусской сцене. Но здесь несколько иная проблема, здесь мы имеем дело с уникальным прецедентом. Впервые на общее обозрение выставляют боевой авангард белорусского ЛГБТ, и сторонний наблюдатель может сделать очень интересные выводы об уровне развития данного организма. У белорусского ЛГБТ начинает формироваться высшая нервная система! И мы на конец слышим, прямиком из подполья, "звонкие голоса белорусского лгбт пролетариата".Этим легко объяснить лоу файность записей, дело даже не в отсутствии нормальной аппаратуры или попытки идти в ногу со временем, а в том, что сколько культурных слоев должна была пройти данная "музыка" чтобы подняться на поверхность. Это скажем как пытаться понять о чем поет патефон у соседа тремя этажами сверху, ничего кроме гула и не разобрать. И не удивительно что площадкой для отправки позывных миру был выбран 34mag, редакция всегда симпатизировала "обиженным"
Многие могут возразить, что миру уже были явлены проекты "Борис Моисеев" и "Тату", но первый это ряженный клоун, а вторые это экспортная версия заигрывания со сколь угодным перечнем сексуальных девиаций, главный из которых безусловно был "Вам, педофилы!" И не имели к нашему случаю никакого отношения.
Здесь же наоборот декларируется асексуальность участников, ну кто сможет назвать симпатичной телу которая больше похожа на парня?
Но и это не самое интересное что мы можем узнать из данного кейса, а самое поразительное то, что насколько методы самопрезентации и рефлексии голоса из "розового гетто" совпадают с нашей самой народной музыкой шансоном. Та же надрывность и фатальность что и в золотых хитах типа "Кольщик" и "Владимирский централ". Но это и не удивительно, зная насколько тесно сплелись эти два мира в нашей культурной традиции.
И НБПэшное прошлое не вызывает никаких вопросов, зная о сексуальных предпочтениях лидера лимоновцев, любой желающий может найти подтверждение, к примеру интервью одной из его жен. Да и вхождение гомосексуалистов в партийную верхушку НСДАП тоже ни для никого не секрет.
Проект безусловно ожидает успех, но здесь разговор не о музыке (к музыке эти ребята вообще не имеют никакого отношения), а о медийной стратегии. И приемы в ЛондОне и гастроли, но под ширмой борцов за права меньшинств, а не как отличного музыкального бэнда.
"Впервые на общее обозрение выставляют боевой авангард белорусского ЛГБТ" - вы о чем вообще? при чем тут лгбт? ни при чем.
удалили мой коммент(((( грусн... но все же, еще раз напишу...розовое гетто-это сгусток пафоса и шизофазии.чувиха тусила в гомосе и лгбт.всю жизнь играла на коньюктуре и констрастах. фак ю дождиха)))))
В Лондоне принимают? На белорусском портале такое писать можно, запросто. Сомнительно только, что эти дамы в английский могут, в язык и стиль самопрезентации. Склоняюсь к тому, что закончили по два класса церковно-приходской. Дугин, хуле. Во всяком случае, эта женсщина феласаф вызывает сожаление. Даже не знаю, что печальнее, этот сквозящий из всех щелей провинциальный комплекс арт-мессианства, маскирующий претенциозную парашу, или то, что детишки к такому все еще тянутся :)
Прежде чем пытаться говорить про лево-правые дискурсы и субъект объектные дихотомии нужно уметь в философию. Бабы по ходу не знают не про Юма, не про Канта с Гегелем, не про Карла Поппера. А заученное про «лево-правых» очевидно отсылает к клоуну Дугину. Это печально и смешно. Надо хотя бы учебники по истории философии читать. А не упарываться хуево переведенным говном.
Довольно поверхностный нейм-дроппинг, чувачок.
Причем тут отсылки к авторитетам? Если проблема в компетентности и интеллектуальной мимикрии. Печалька, лозунгово воспроизводит Дугинские тексты без должного критического осмысления. Видимо и в логику не смогла.
Щас любой бездарь называет себя андеграундом. Эта особа не исключение. Таланта ноль, навыков ноль, концепция пошлая и банальная.
К вопросу об андеграунде.
Я как типичный представитель эпохи посмодерна, тоже типичный представитель андеграунда. Который год придерживаюсь практики Стюарта Хоума: практика арт-забастовки, т.е. не реализую ни каких художественных жестов, не выставляюсь, не делаю новых арт-объектов, т.е нахожусь настолько в глубоком андеграунде, настолько законспирирован, что блядь сам не понимаю, границы этой акции
ролик с ютюба - вполне норм
Дослушал до слов "лезергин" выключил. Хотя и сразу было ясно что от группы с таким названием ничего хорошего ждать не приходиться. один вопрос остался сколько оет музыкам? Судя по тому что они тусили в босоногом детстве в НБП уже взрослые цетки, НБП в коком году активно продвигалось? Год 2000-ый? А порят такую чушь как пятикласницы которые только что узнали значение слова "Х*й"
Боже, какая дикая, тупая, ни о чем херня! Вы что Еба*** нулись там все???
плюсую
мне вот Солодуха Сашок тоже доставляет больше